Ще взимку були "готові" перехоплювачі реактивних "Шахедів": Флеш розкрив, що пішло не так

Українські виробники ще взимку заявляли про готовність перехоплювачів, здатних збивати російські реактивні дрони. Однак згодом під час випробувань у бойових умовах виявилося, що створити апарат, який просто швидко літає, недостатньо. Про це в інтерв’ю виданню NV розповів радник президента з питань розвитку технологічних напрямів оборони Сергій Бескрестнов (Флеш).

За його словами, ще взимку він побував на нараді, яку скликав тодішній міністр оборони Михайло Федоров. Там зібралися всі виробники перехоплювачів. 

"Ми почали розпитувати, на якій стадії їхні рішення, і всі вісім компаній сказали: у нас усе готово, рішення є, літає, ми протестували, швидкість достатня, усе буде добре", - пригадує Флеш. 

На його думку, помилка була у тому, що ніхто ці компанії не контролював щотижня, не просив показати їхні напрацювання. 

"Вони відповідали, що все добре, все працює, можуть навіть показати. А реактивних "Шахедів" тоді було ще мало, щоб показати на практиці, як усе відбувається. На полігоні показали: літає. У цьому й була проблема", - зазначив він.

Чому складно перехопити реактивний "Шахед"

За словами Бескрестнова, для атаки реактивного дрона ззаду швидкість перехоплювача обов’язково має бути більшою. 

""Герань-3" літала 320 км/год, "Герань-4" літає вже десь 450−500 км/год. Тобто перехоплювачу потрібні більша швидкість і достатній час польоту, щоб шукати ціль і чергувати в повітрі. Він має підніматися на ті самі висоти, що й реактивні "Шахеди", і мати запас пального, щоб там літати й шукати їх", - каже він.

Водночас щодо реальної швидкості, з якою літають реактивні дрони, то, за словами Флеша, "поняття крейсерської швидкості в них немає". Він пояснив, що одні ділянки вони проходять на 300 км/год, інші - на 500. 

"Чому так? Росіяни аналізують, де працює наш РЕБ, де наша ППО, де інші засоби, і вносять поправки у швидкість. Одні ділянки треба пройти швидко, інші - повільніше. Десь атакувати треба швидко, а десь, навпаки, повільно, щоб спрацювала камера й оператор побачив, куди летить дрон. Усе індивідуально. Сказати, що реактивний "Шахед" увесь маршрут іде на максимальній чи мінімальній швидкості, не можна", - розповів експерт.

Тому, каже він, Україні потрібні перехоплювачі, які зможуть збивати "Шахеди" на будь-якій ділянці маршруту, мовляв, "неправильно, коли тут, на такій швидкості, ми можемо, а там уже ні". Як наголосив Бескрестнов, перехоплювач має бути універсальним.

Чому складно виготовити перехоплювач

Головна складність для українських виробників - не у двигунах для перехоплювачів, каже Флеш, адже їх якраз можна купити за кордоном. 

"І літачок, який просто швидко летить по прямій, зробити нескладно. Складно зробити літак маневреним, щоб він міг іти за "Шахедом". Ми розуміємо: коли в нас з’являться перехоплювачі, "Шахеди" почнуть ухилятися - змінювати висоту, робити в польоті інші фігури. А реактивні "Шахеди" набагато маневреніші за звичайні. Тому перехоплювачу потрібні швидкість, маневреність і канал керування, бо на великій дистанції з радіокеруванням виникають інші виклики", - зазначив він.

Найважливіше тут, стверджує експерт, - система захоплення цілі й донаведення, мовляв, при великій швидкості і похибка оператора може бути великою, працювати на таких швидкостях йому важко. Тому "потрібні автоматичне захоплення цілі машинним зором і автоматичне донаведення".

"Я розумію виробників. Вони зробили літачки, випробували їх на полігонах: літачки літають, швидкість достатня, керування на полігоні є, лишилося поставити бойову частину. А коли почали тестувати в бойових умовах, посипалися питання: яка маневреність, яке керування, як запускати, як захоплювати ціль, скільки потрібно пального, що ще потрібно. Зробити конструкцію, яка просто швидко літає, - найлегша частина", - наголосив він.

Чому перехоплювачі поки не можна просто замовити тисячами

Бескрестнов також пояснив, чому Україна не може одразу замовити виробництво тисяч перехоплювачів, щоб закрити ними всю країну. 

"Спершу потрібне фінальне бойове тестування. Ми маємо бути на 100% певні, що рішення, яке ми пропонуємо, працюватиме в будь-якого екіпажу: і у фахівців СБУ, і в бійця тероборони... І нам потрібен продукт, простий у використанні й надійний: щоб його можна було обслуговувати, запускати, керувати ним. У цьому завдання. Перш ніж вбухати мільйони, потрібен реально робочий зразок. Бо показати на тестах, що якийсь екіпаж спецпризначення зміг щось зробити, - це тільки частина справи", - каже Флеш.

При цьому, за його словами, після появи справді надійного зразка проблем із масштабуванням виробництва не буде.

"Будь-який виробник здатен наростити випуск, це питання фінансів. Якщо є діючий зразок, у якому ми певні на 100%, знайти комплектуючі й замовити їх – справа короткого часу. Уся країна розуміє, наскільки це важливо", - додав він.

Реактивні "Шахеди" РФ і протидія їм

Як повідомляв УНІАН, на думку директора New Geopolitics Research Network Михайла Самуся, Україна провалила підготовку до протидії реактивним дронам. За його словами, на це є багато причин, в тому числі і ситуація зі зміною міністра оборони, мовляв, це міністерство відповідає за планування ресурсів.

Начальник управління комунікацій Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат зізнався, що найбільш неочікуваним в атаках реактивних "Шахедів" виявилося те, що РФ запустила їх одразу в масове виробництво. Мовляв, усі розуміли, що загроза застосування цих дронів є, але не було розуміння і бачення, що ворог може в таких масштабах використовувати ці дрони. "Адже це дуже дорога річ, бо там один двигун коштує від 20-25 тисяч доларів і до 50 тисяч", - сказав Ігнат.